Постанова ВП ВС від 20.02.2020 року

Друк

Пошук

902

Просмотров

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

Постанова

велика палата верховного суду ( ВП ВС )

Історія справи

Державний герб України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2020 року

м. Київ

Справа № 11-949сап19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого Князєва В. С.,

судді-доповідача Гриціва М. І.,

суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Британчука В. В., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

за участю секретаря судового засідання Біляр Л. В.,

скаржника ОСОБА_1 ,

представника Вищої ради правосуддя Склярук Ю. В.,

розглянула у судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя від 11 червня 2019 року № 1618/0/15-19, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Другої Дисциплінарної палати від 04 березня 2019 року № 650/2дп/15-19, і

ВСТАНОВИЛА:

1. 09 вересня 2019 року ОСОБА_1 оскаржив до Великої Палати Верховного Суду рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП, Рада) від 11 червня 2019 року № 1618/0/15-19 «Про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 04 березня 2019 року № 650/2дп/15-19 «Про притягнення судді Старобільського районного суду Луганської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності» (далі - Спірне рішення).

Цим Рішенням ВРП погодилася з висновками її Другої Дисциплінарної палати про те, що поведінка судді Старобільського районного суду Луганської області ОСОБА_1 свідчить про наявність у його діях складу дисциплінарних проступків, передбачених пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VІІІ) (безпідставне затягування та невжиття суддею заходів щодо розгляду справи протягом строку, встановленого законом), які суддя допустив унаслідок грубої недбалості.

2. Суддя ОСОБА_1 вважає рішення ВРП та її Другої Дисциплінарної палати протиправними, необґрунтованими і такими, що не містять посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотивів, якими відповідач обґрунтував викладені в оскаржуваному рішенні висновки.

Просить скасувати Спірне рішення.

Прохання мотивує доводами, аналогічними тим, що висловлені в скарзі до ВРП, за наслідками розгляду якої прийняте Спірне рішення.

Зокрема, на думку скаржника, Друга Дисциплінарна палата ВРП під час розгляду справи не надала значення низці важливих обставин, що мають суттєве значення для правової оцінки дій позивача, які йому поставлені за провину. Друга Дисциплінарна палата ВРП проігнорувала положення норм Митного кодексу України (далі - МК України), Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), частини першої статті 107 Закону № 1402-VІІІ, пункту 12.34 Регламенту ВРП, затвердженого рішенням Ради від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 (далі - Регламент), протоколу від 19 вересня 2017 року № 67/70200/17 про порушення митних правил та доданих матеріалів, належним чином не мотивувала своє рішення та дійшла помилкового висновку про наявність підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Наголошує, що рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП обмежується тільки цитуванням положень статей МК України без їх аналізу і застосовності в конкретних митних правовідносинах, без урахування особливостей складеного протоколу та доданих до нього матеріалів, а також специфіки судового розгляду справ про порушення митних правил, коли суддя не вправі встановлювати нові обставини, а тільки перевіряє наявні матеріали.

Стверджує, що протягом усього часу розгляду справи № 431/5137/17 постійно надавались та надходили додаткові матеріали. Відкладення розгляду справи жодного разу не відбулося без поважних причин або без заяв сторін. Правопорушник та його захисник неодноразово зверталися із заявами про ознайомлення з матеріалами справи, оскільки до суду постійно надходили документи, що мали значення для її розгляду.

Просить звернути увагу на те, що МК України та КУпАП не передбачають можливості розгляду справи за відсутності правопорушника, оскільки розгляд справи без його участі може бути розцінений як такий, що порушує права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Суддя зазначає також, що постанова про закриття справи була винесена відповідно до пункту 3 статті 284 КУпАП, тому що адміністративне стягнення за порушення митних правил згідно зі статтею 522 МК України може бути накладено не пізніше ніж через шість місяців з дня вчинення адміністративного правопорушення. На думку судді, він використав усі необхідні заходи для розгляду справи протягом розумного строку.

3. На підтвердження слушності доводів скарги і спростування висновків Спірного рішення суддя ОСОБА_1 посилається на узагальнений науково-консультативний висновок від 30 червня 2017 року Науково-консультативної ради при Вищому адміністративному суді України, згідно з яким при закритті справи за статтею 38 КУпАП вина особи не встановлюється. Стверджує, що стаття 284 цього Кодексу також не передбачає встановлення наявності або відсутності складу адміністративного правопорушення.

Вважає, що підставами для скасування рішення дисциплінарного органу є подання дисциплінарної скарги посадовою особою митного органу, яку без підтвердження її повноважень не можна визнати повноважною особою на подання скарги.

Переконує, що Друга Дисциплінарна палата Ради порушила принцип верховенства права, оскільки притягнула його до дисциплінарної відповідальності з порушенням строків, встановлених пунктом 12.34 Регламенту.

Дисциплінарний орган не врахував його позитивної характеристики, не надав об`єктивної оцінки його навантаженню та кількості розглянутих справ.

Узагальнює, що суддя не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності за відсутності в його діях грубої недбалості, оскільки упродовж усього провадження у справі про порушення митних правил № 431/5137/17 не було виявлено випадків відкладення розгляду справи з вини суду. Усі випадки відкладення розгляду у цій справі ініціювалися учасниками судового процесу.

Виокремлює, що дисциплінарний орган не має повноважень перевіряти законність судового рішення, а лише дії судді під час ухвалення такого рішення в частині наявності порушень, які є підставою для застосування дисциплінарної відповідальності.

4. У відзиві на скаргу ВРП зазначає про відсутність підстав, передбачених статтею 52 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VІІІ «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VІІІ), за яких рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, може бути скасоване. Оскаржуване рішення в достатній мірі відповідає критерію обґрунтованості, а зазначені в скарзі обставини ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм права, а тому є безпідставними.

5. Факти та обставини, на підставі яких Друга Дисциплінарна палата ВРП виснувала, що суддя ОСОБА_1 вчинив дисциплінарний проступок, з якими погодилася ВРП, можна викласти таким чином.

ОСОБА_1 Постановою Верховної Ради України від 11 грудня 2008 року № 647-VI обраний на посаду судді Перевальського районного суду Луганської області безстроково. Указами Президента України від 31 серпня 2011 року № 882/2011 переведений на роботу на посаду судді Алчевського міського суду Луганської області, потім від 7 квітня 2015 року № 203/2015 - на посаду судді Старобільського районного суду Луганської області.

27 лютого 2018 року до ВРП надійшла скарга Луганської митниці ДФС за підписом заступника начальника Луганської митниці ДФС, у якій зазначалося, що суддя ОСОБА_1 допустив порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя у справі № 431/5137/17 стосовно ОСОБА_2 за ознаками правопорушення, передбаченого частиною другою статті 482 МК України.

Автор скарги зазначав, що суддя ОСОБА_1 безпідставно затягував розгляд цієї справи. Такі дії судді, з погляду посадової особи митного органу, містять ознаки вчинення дисциплінарного порушення.

За цією скаргою Друга Дисциплінарна палата ВРП ухвалою від 22 жовтня 2018 року № 3193/2дп/15-18 відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Старобільського районного суду Луганської області ОСОБА_1, а рішенням від 4 березня 2019 року № 650/2дп/15-19 притягнула його до дисциплінарної відповідальності та застосувала до нього дисциплінарне стягнення у виді попередження.

Було встановлено, що 19 вересня 2017 року стосовно громадянина ОСОБА_2 склали протокол № 67/70200/17 про порушення митних правил.

За цим протоколом, який склав старший державний інспектор відділу ОР УПМП Луганської митниці ДФС, 19 вересня 2017 року о 04 год 40 хв у районі інформаційного покажчика № 474 на відстані 50 метрів від лінії державного кордону України з Російською Федерацією (РФ) у напрямку руху с. Нижня Бараниківка (Україна) - с. Калмиківка (РФ) прикордонний наряд затримав громадянина України ОСОБА_2 за те, що він на автомобілі УАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , намагався перетнути державний кордон України на територію Росії поза митним контролем, без виконання митних формальностей, а також вчинив дії, спрямовані на переміщення товарів через державний кордон України поза митним контролем, тобто поза місцем розташування органів доходів і зборів, без виконання митних формальностей на порушення вимог частини другої статті 482 МК України.

31 жовтня 2017 року протокол та матеріали справи надійшли до суду. Судове засідання призначено на 15 листопада 2017 року.

15 листопада 2017 року судове засідання не відбулось за заявою правопорушника у зв`язку з неможливістю його захисника Мови В. І. бути присутнім у судовому засіданні. Судове засідання призначено на 20 листопада 2017 року.

20 листопада 2017 року судове засідання не відбулось у зв`язку з неявкою правопорушника. Судове засідання призначено на 11 грудня 2017 року.

11 грудня 2017 року судове засідання не відбулось через відсутність вільного залу судового засідання. Судове засідання призначено на 4 січня 2018 року.

4 січня 2018 року судове засідання не відбулось у зв`язку з виконанням клопотання Луганської митниці ДФС та через відсутність вільного залу судового засідання. Судове засідання призначено на 16 лютого 2018 року.

16 лютого 2018 року судове засідання не відбулось у зв`язку з поданням адвокатом заяви про надання часу для ознайомлення з матеріалами справи. Судове засідання призначено на 6 березня 2018 року.

6 березня 2018 року судове засідання не відбулось у зв`язку з поданням адвокатом заяви про надання часу для ознайомлення з матеріалами справи. Судове засідання призначено на 13 березня 2018 року.

13 березня 2018 року судове засідання не відбулось у зв`язку з поданням адвокатом заяви про неможливість участі у справі. Судове засідання призначено на 14 березня 2018 року.

14 березня 2018 року судове засідання не відбулось у зв`язку з поданням адвокатом Мовою В. І. клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з хворобою правопорушника. Судове засідання призначено на 19 березня 2018 року.

19 березня 2018 року судове засідання не відбулось у зв`язку з поданням правопорушником та його адвокатом клопотання про відкладення розгляду справи через хворобу правопорушника. Судове засідання призначено на 20 березня 2018 року.

20 березня 2018 року судове засідання не відбулось у зв`язку з поданням адвокатом клопотання про відкладення розгляду справи через тривалу хворобу правопорушника. Судове засідання призначено на 23 березня 2018 року.

23 березня 2018 року до суду надійшла заява сторони захисту про закриття провадження у справі у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Цього самого дня суд виніс постанову про закриття провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності на підставі частини другої статті 38 КУпАП. Конфісковані товари: мед бджолиний у кількості 2480 кг, пилок бджолиний у кількості 56,1 кг, а також автомобіль УАЗ - повернуто ОСОБА_2 .

Постанова суду в апеляційному порядку не оскаржувалась.

3 квітня 2018 року постанова набрала законної сили.

6. За результатами розгляду дисциплінарної скарги стосовно судді ОСОБА_1 Друга Дисциплінарна палата ВРП встановила таке.

Справа про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 розглядалась судом 4 місяці і 23 дні, тобто з порушенням строків, установлених статтею 277 КУпАП.

Розгляд справи відкладався 11 разів (8 разів за клопотанням сторони захисту, з них двічі поспіль - на підставі клопотання захисника про надання часу для ознайомлення з матеріалами справи, двічі - через відсутність вільного залу судового засідання).

У постанові Старобільського районного суду Луганської області від 23 березня 2018 року у справі № 431/5137/17 зазначено, що з метою своєчасного розгляду справи правопорушник неодноразово викликався до суду на 15 та 20 листопада, 11 і 19 грудня 2017 року, 4 січня, 16 лютого, 6, 13, 14, 19, 20 та 23 березня 2018 року, однак подавав заяви про відкладення розгляду справи та додав листок непрацездатності. Врешті суд відповідно до статті 526 МК України вбачав за можливе розглядати справу за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Захисник правопорушника Мова В. І. був присутнім у всіх призначених судових засіданнях (що зазначено в тексті постанови суду від 23 березня 2018 року).

Провадження у справі № 431/5137/17 закрито за відповідною заявою сторони захисту - Мови В. І. від 23 березня 2018 року.

Станом на 23 березня 2018 року закінчились строки накладення адміністративних стягнень, передбачені статтею 38 КУпАП і статтею 467 МК України (протокол № 67/70200/17 від 19 вересня 2017 року).

За результатами розгляду матеріалів суддя ОСОБА_1 виніс постанову від 23 березня 2018 року, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення № 431/5137/17 закрив у порядку частини другої статті 38 КУпАП, а конфісковані товари і транспортний засіб повернув.

Крім того, дисциплінарний орган зазначив, що зі змісту постанови суду від 23 березня 2018 року не вбачається, що суд встановив склад адміністративного правопорушення. Натомість суд обмежився лише викладенням обставин, установлених митницею, та коротким описом пояснень особи, щодо якої складено протокол, цитуванням норм щодо закриття провадження у справі.

Відповідно до статті 277 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.

Згідно зі статтею 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді). Якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частині третій цієї статті.

Частиною другою статті 467 МК України передбачено, що якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються судами (суддями), адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а в разі розгляду судами (суддями) справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477-485 цього Кодексу, - не пізніше ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.

7. Опираючись на ці обставини Друга Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку, що в діях судді Старобільського районного суду Луганської області ОСОБА_1 мало місце порушення процесуальних строків розгляду справи № 431/5137/17, визначених КУпАП.

Друга Дисциплінарна палата ВРП, надаючи правову кваліфікацію діям судді ОСОБА_1, дійшла висновку, з яким погодилася й ВРП в Спірному рішенні, що така поведінка судді ОСОБА_1 з огляду на його досвід роботи та розуміння наслідків затягування розгляду справи свідчить про наявність у його діях під час розгляду справи № 431/5137/17 складу дисциплінарних проступків, передбачених пунктом 2 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ (безпідставне затягування та невжиття суддею заходів щодо розгляду справи протягом строку, встановленого законом), які суддя допустив унаслідок грубої недбалості.

Водночас Друга Дисциплінарна палата ВРП не встановила обставин, які б свідчили про умисність дій судді ОСОБА_1

8. ВРП за наслідками розгляду скарги судді ОСОБА_1 на рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 04 березня 2019 року № 650/2дп/15-19 «Про притягнення судді Старобільського районного суду Луганської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності» залишила його без змін.

9. Велика Палата Верховного Суду перевірила матеріали скарги та матеріали дисциплінарного провадження щодо судді, всебічно і повно з`ясувала всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується скарга, і встановила таке.

Порядок розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді встановлено статтею 51 Закону № 1798-VIII, відповідно до частини першої якої право оскаржити таке рішення до ВРП має суддя, щодо якого ухвалено відповідне рішення.

Статтею 52 Закону № 1798-VIII передбачено порядок оскарження рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, та визначено вичерпний перелік підстав для його скасування, зокрема:

1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;

2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні;

3) суддя не був належним чином повідомлений про засідання ВРП - якщо було ухвалено будь-яке з рішень, визначених пунктами 2-5 частини десятої статті 51 цього Закону;

4) рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

Як зазначає Консультативна рада європейських суддів (далі - КРЄС), «дисциплінарний розгляд справи в кожній країні повинен передбачати можливість подання апеляції на рішення первинного дисциплінарного органу (відомства або суду) до суду» (пункт 77 (v) Висновку № 3 (2002) КРЄС про принципи та правила, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та неупередженості).

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно з практикою ЄСПЛ «навіть у разі, коли судовий орган, що виносить рішення у спорах щодо «прав та обов`язків цивільного характеру», у певному відношенні не відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції, порушення Конвенції не констатується за умови, якщо провадження у вищезазначеному органі «згодом є предметом контролю, здійснюваного судовим органом, що має повну юрисдикцію та насправді забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції». У межах скарги за статтею 6 Конвенції для того, щоб визначити, чи мав суд другої інстанції «повну юрисдикцію» або чи забезпечував «достатність перегляду» для виправлення відсутності незалежності в суді першої інстанції, необхідно врахувати такі фактори, як предмет оскаржуваного рішення, спосіб, у який було винесено рішення, та зміст спору, включаючи бажані та дійсні підстави для оскарження (рішення ЄСПЛ від 9 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України», пункт 123).

Можливість оскаржити рішення по суті є важливим запобіжником суддівської незалежності та незалежності судової системи в цілому. Велика Палата Верховного Суду забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції та є визначеним статтею 266 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судовим органом, який має повну юрисдикцію щодо розгляду скарг на рішення ВРП, зокрема на її рішення про залишення без змін рішень дисциплінарних палат про притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності.

Статтею 6 Конвенції встановлено, що справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

Рішенням ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

10. Предметом оскарження до ВРП було рішення її Другої Дисциплінарної палати від 04 березня 2019 року про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді попередження.

Велика Палата Верховного Суду вважає за можливе розглянути вимоги ОСОБА_1 , ретельно дослідити дотримання ВРП при прийнятті Спірного рішення положень пункту 4 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII, тобто наявність обґрунтованих посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

Статтею 108 Закону № 1402-VIII та частиною другою статті 42 Закону № 1798-VІІІ установлено, що дисциплінарні провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати ВРП.

Відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 56 Закону № 1402-VIII суддя зобов`язаний своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.

Підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII передбачено, що суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав, зокрема, умисного або внаслідок недбалості істотного порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

За положеннями статті 467 МК України (у редакції, чинній на час розгляду справи), якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються судами (суддями), адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а в разі розглядусудами (суддями) справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477-485 цього Кодексу, - не пізніше ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.

Згідно із частинами першою та четвертою статті 526 МК України справа про порушення митних правил розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, та/або її представника. Справа про порушення митних правил може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.

ВРП зауважила, що розгляд розподіленої для розгляду судді ОСОБА_1 справи № 431/5137/17 відкладався 11 разів з різних причин, 8 разів - за клопотанням сторони захисту, з них двічі поспіль - на підставі клопотання захисника про надання часу для ознайомлення з матеріалами справи, двічі - через відсутність вільного залу судового засідання. Також три судових засідання 14, 19, 20 березня 2018 року не відбулись у зв`язку із хворобою ОСОБА_2 , але в них був присутній його захисник. 23 березня 2018 року після закінчення строку притягнення особи до адміністративної відповідальності суддя дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності цієї особи та прийняв рішення про закриття провадження у справі.

Унаслідок таких дій судді особа, щодо якої складено протокол про порушення митних правил за частиною другою статті 482 МК України, уникла можливого притягнення до відповідальності.

З огляду на це ВРП наголосила, що відкладення розгляду адміністративної справи за клопотанням таких осіб не має перешкоджати розгляду справи зі збереженням можливості притягнення особи до адміністративної відповідальності в межах строків, визначених, зокрема, статтею 467 МК України, у випадку встановлення наявності в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, складу адміністративного правопорушення.

На переконання ВРП, судді повинні усвідомлювати особисту відповідальність за розгляд справ у встановлені законом строки, за якість розгляду справ, не допускати фактів зволікання, вживати всіх необхідних заходів з метою неухильного дотримання процесуальних строків. Неодноразове відкладення розгляду справи, яке призвело до пропуску шестимісячного строку накладення адміністративного стягнення, свідчить про те, що суддею ОСОБА_1 не дотримано необхідного балансу між забезпеченням права особи на участь у розгляді справи та самим розглядом справи з дотриманням як строків розгляду справи судом, так і строку можливого притягнення особи до адміністративної відповідальності.

З огляду на викладене ВРП погодилась із рішенням її Другої Дисциплінарноїпалати, що така кількість відкладень розгляду справи свідчить про невжиття суддею заходів щодо розгляду справи протягом строку, встановленого законом, а суддівське навантаження, зловживання учасників справи процесуальними правами, відсутність вільних залів судових засідань не можуть вважатись обґрунтованим виправданням неодноразового відкладення розгляду справи, що мало наслідком закриття провадження у справі відповідно до частини другої статті 38 КУпАП та затягування процесуальних строків розгляду справи, визначених статтею 277 цього Кодексу.

ВРП погодилась із рішенням її Другої Дисциплінарної палати й про те, що неправомірні дії судді ОСОБА_1 полягають у тому, що він порушив процесуальні строки розгляду справи № 431/5137/17, визначені КУпАП.

11. Велика Палата Верховного Суду вважає, що Спірне рішення в аспекті положень статті 52 Закону № 1798-VIII не містить обставин чи підстав, які б указували на те, що його ухвалено Радою у складі, який не мав повноважень його ухвалювати; рішення не підписано будь-ким зі складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні; суддя не був належним чином повідомлений про засідання ВРП; рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

Стосовно правоможності складу ВРП, яка ухвалила оскаржуване рішення, обставин оформлення Спірного рішення чи обізнаності судді про відкрите відносно нього провадження і забезпечення його прав у цьому провадженні скаржник фактично не заперечив.

Разом з цими підставами Велика Палата Верховного Суду в контексті встановлених обставин справи не вбачає підстав вважати, що ВРП бездоказово, неаргументовано чи невмотивовано погодилася з висновками її Другої Дисциплінарної палати про вчинення скаржником дисциплінарного правопорушення, зовнішнім проявом якого стало те, що останній допустив, але мав би не допускати тривалого зволікання з розглядом справи та вживати всіх необхідних заходів з метою неухильного дотримання процесуальних строків з огляду на особливості розгляду справи про притягнення до відповідальності.

12. У скарзі до ВРП на рішення її Другої Дисциплінарної палати суддя ОСОБА_1 виклав доводи про його протиправність і необхідність прийняття запропонованого у скарзі рішення. ВРП навела мотиви незгоди з ними, зміст який викладений у цій постанові. Доводи тієї скарги в основному збігаються з міркуваннями та вимогами, які містяться у скарзі на Спірне рішення.

Велика Палата Верховного Суду не вбачає у скарзі судді, яку він до неї подав, доводів чи аргументів, що були б вагомими чи відмінними від наведених у скарзі до ВРП настільки, щоб задовольнити їх та ухвалити нове рішення, яким відмовити у притягненні судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

У розумінні положень статті 106 Закону № 1402-VIII, зокрема й підпункту «а» пункту 1 частини першої цієї статті, дисциплінарний орган повинен встановити, які дії здійснив суддя в царині своєї діяльності, якою є сфера правосуддя; як процесуальний закон приписує діяти чи не діяти судді; які рішення має вчинити суддя, а на які встановлені обмеження чи заборона; чи діяв суддя відповідно до закону та відомих нормативних положень і якщо чинив усупереч, то через які причини, якими мотивами керувався. Встановлення кваліфікуючих фактичних обставин дисциплінарного правопорушення, вибір нормативних положень і зіставлення фактичних передумов дисциплінарного проступку з вимогами закону, що встановлюють процедуру здійснення судочинства, виявлення в діях судді невідповідності, відхилення, недотримання чи інших негативних поведінкових факторів, зовнішній вираз яких відображає ставлення свідомості і волі судді до суті та характеру цих дій і дає можливість визначити, чи вчиняв ці дії суддя умисно або через грубу недбалість, утворюють юридичну кваліфікацію фактичних взаємовідносин, формують обсяг та зміст (тіло) діяння. Встановлюються ознаки, що характеризують діяння як дисциплінарний проступок, його негативні наслідки і причинний зв`язок між ними, надається юридична оцінка проступку.

Як згадано вище, в полі зору Ради були, зокрема, конкретні матеріали конкретної справи про порушення митних правил, дата складення протоколу про порушення цих правил і день надходження справи про правопорушення до суду, невиправдано тривалий час, упродовж якого здійснювалось провадження, кількість, інтервали та періодичність призначення справи до розгляду, роль учасників провадження, в якій особливим чином виділялась поведінка особи, яка притягалася до відповідальності, дії скаржника під час цього провадження, наслідки, що настали за після постановлення рішення про закриття провадження у справі, фактична та правова природа цих наслідків, причинний зв`язок між діями скаржника та цими наслідками.

Фактичні передумови дисциплінарної відповідальності Рада зіставила з вимогами матеріального та процесуального закону, які встановлюють підстави та порядок настання адміністративної відповідальності за порушення митних правил, і кваліфікувала їх як дисциплінарний проступок.

13. Зі змісту Спірного рішення не простежується суджень з оцінкою законності рішення, постановленого скаржником. У ньому дисциплінарний орган виокремив конкретні дії судді під час здійснення провадження у справі та надав їм юридичну оцінку на предмет наявності в них ознак дисциплінарного делікту.

У зв`язку з цим твердження скаржника про те, що висновки Спірного рішення довільні, неконкретні, містять загальні формулювання й у них немає мотивів незгоди з доводами скаржника чи що рішення прийняте з порушенням принципу верховенства права, є необґрунтованими і не спростовують висновків цієї постанови.

14. Такими, що не ґрунтуються на вимогах статті 107 Закону № 1402-VІІІ та статті 42 Закону № 1798-VІІІ, є твердження скаржника про відкриття дисциплінарною провадження за дисциплінарною скаргою неуповноваженої особи, оскільки відповідно до положень цих нормативних актів право на звернення зі скаргою щодо дисциплінарного проступку судді, з повідомленням про вчинення дисциплінарного проступку суддею (дисциплінарною скаргою) має будь-яка особа. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування подають через своїх керівників, під визначення яких у розумінні положень цих статей підпадає й посада заступника начальника Луганської митниці ДФС, або представників. Дисциплінарне провадження розпочинається після отримання відповідно до Закону № 1402-VІІІ скарги щодо дисциплінарного проступку судді, повідомлення про вчинення дисциплінарного проступку суддею або після самостійного виявлення членами ВРП з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення суддею дисциплінарного проступку, або за ініціативою Дисциплінарної палати.

15. Немає підстав вважати, що дисциплінарний орган, коли ухвалював оскаржені рішення, не надав значення характеристиці особи скаржника та обставинам, що мають значення для вибору виду стягнення. Як видно зі змісту Спірного рішення, при виборі стягнення у виді попередження ці відомості були взяті до уваги.

16. Відповідно до положень статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З аналізу цієї норми випливає, що суд за наслідками розгляду справи про адміністративне правопорушення має з`ясувати, з-поміж іншого, чи винна особа в його вчиненні, і якщо так, то відтак має з`ясувати, чи немає інших обставини, що виключають провадження в справі про адміністративне правопорушення, як-от: видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення; скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність, чи, як у цій справі, закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП.

Дисциплінарний орган з огляду на зміст неведених законодавчих положень у дисциплінарному провадженні, розпочатому стосовно скаржника, слушно визнав безпідставними та необґрунтованими посилання судді ОСОБА_1 у скарзі на узагальнений науково-консультативний висновок Науково-консультативної ради при Вищому адміністративному суді України про те, що під час закриття провадження у справах про адміністративні правопорушення у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, вина особи не встановлюється, оскільки визначив, що цей висновок має суто рекомендаційний характер та не має силу закону.

17. Підсумовуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що оскаржувані рішення Другої Дисциплінарної палата ВРП та самої Ради, яка погодилася з рішення її дисциплінарного органу, не містять підстав для визнання цього рішення незаконним чи необґрунтованим, а звідси не можна визнати обґрунтованими, достатніми та переконливими доводи скарги судді ОСОБА_1 для скасування цього рішення.

Отже, в задоволенні скарги ОСОБА_1 слід відмовити.

Керуючись статтями 243, 245, 266, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Скаргу ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя від 11 червня 2019 року № 1618/0/15-19, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Другої Дисциплінарної палати від 04 березня 2019 року № 650/2дп/15-19,залишити без задоволення, а рішення Вищої ради правосуддя від 11 червня 2019 року № 1618/0/15-19 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Князєв

Суддя-доповідач М. І. Гриців

Судді: Н. О. Антонюк Н. П. Лященко

Т. О. Анцупова О. Б. Прокопенко

В. В. Британчук В. В. Пророк

Д. А. Гудима Л. І. Рогач

Ж. М. Єленіна О. М. Ситнік

О. С. Золотніков В. Ю. Уркевич

О. Р. Кібенко О. Г. Яновська

Л. М. Лобойко